Перейти до основного вмісту

Налаштування віртуального середовища в Python

venv (Virtual Environment) — це віртуальне середовище Python, яке дозволяє створити ізольований набір бібліотек для окремого проєкту. Це означає, що різні проєкти можуть використовувати різні версії пакетів і навіть різні налаштування Python, не конфліктуючи між собою.

Наприклад, один проєкт може використовувати pandas==2.2, а інший — pandas==1.5. Завдяки venv ці версії працюватимуть незалежно.

Переваги використання venv

  • Ізоляція залежностей — пакети встановлюються лише для конкретного проєкту.
  • Відсутність конфліктів версій — різні проєкти можуть використовувати різні версії бібліотек.
  • Безпечність для системи — не потрібно встановлювати пакети глобально в Ubuntu.
  • Зручність перенесення — залежності можна зберегти у файл requirements.txt.
  • Краща інтеграція з VS Code та Jupyter Notebook.

Встановлення підтримки venv в Ubuntu

У деяких версіях Ubuntu підтримка venv встановлена не за замовчуванням. Для її встановлення виконайте:

sudo apt update
sudo apt install python3-venv

Або для конкретної версії Python:

sudo apt install python3.12-venv

Створення віртуального середовища

Створити середовище можна у папці проєкту або окремому каталозі.

Приклад створення в домашній папці:

python3 -m venv ~/venvs/jupyter

Після виконання буде створено структуру каталогів з окремим Python, pip та бібліотеками.

Активація venv

Щоб почати використовувати середовище:

source ~/venvs/jupyter/bin/activate

Після активації в терміналі з’явиться назва середовища:

(jupyter) user@pc:~$

Перевірити, який Python використовується:

which python
which pip

Результат має бути приблизно таким:

/home/user/venvs/jupyter/bin/python
/home/user/venvs/jupyter/bin/pip

Встановлення пакетів у venv

Усі бібліотеки потрібно встановлювати після активації середовища:

pip install pandas

Або кілька пакетів одночасно:

pip install pandas numpy matplotlib scikit-learn

Перевірити список встановлених пакетів:

pip list

Збереження залежностей проєкту

Для перенесення проєкту на інший комп’ютер можна зберегти список бібліотек:

pip freeze > requirements.txt

Встановлення залежностей з файлу:

pip install -r requirements.txt

Деактивація середовища

Для виходу з віртуального середовища:

deactivate

Налаштування venv у VS Code

Для роботи з Python та Jupyter Notebook у VS Code рекомендується встановити розширення:

  • Python (Microsoft)
  • Jupyter (Microsoft)

Відкрити палітру команд:

Ctrl + Shift + P

Вибрати:

Python: Select Interpreter

Потім вибрати Python з вашого venv або вручну вказати шлях:

/home/user/venvs/jupyter/bin/python

Використання venv у Jupyter Notebook (.ipynb)

Щоб віртуальне середовище було доступне у notebook, потрібно зареєструвати kernel:

python -m ipykernel install --user --name=jupyter --display-name "Python (jupyter)"

Після цього у VS Code при відкритті .ipynb можна натиснути Select Kernel і вибрати потрібне середовище.

Типові проблеми

Помилка ensurepip is not available:

sudo apt install python3-venv

VS Code не бачить venv:

  • Переконатися, що встановлені розширення Python і Jupyter.
  • Вручну вибрати interpreter.
  • Перезапустити VS Code.

Пакети не видно у notebook:

Переконатися, що встановлення відбувалося саме в активованому середовищі:

which pip
pip list

А також перевірити, що обраний правильний kernel у notebook.

Коментарі

Популярні публікації

Шпаргалка по базових командах PostgreSQL

1. Підключення до PostgreSQL через командний рядок: psql -h <host> -p <port> -U <username> -d <database> 2. Підключення до бази без параметрів (якщо користувач і база мають однакове ім’я): psql 3. Показати список усіх баз даних: \l 4. Підключитися до іншої бази даних: \c <database_name> 5. Показати список таблиць у поточній базі: \dt 6. Показати всі об'єкти (таблиці, індекси, секвенції): \d 7. Показати таблиці з усіх схем: \dt *.* 8. Переглянути структуру конкретної таблиці: \d <table_name> 9. Виконати SQL-запит (приклад): SELECT * FROM users; 10. Вийти з psql: \q 11. Створити нову базу даних: CREATE DATABASE mydb; 12. Створити нову таблицю: CREATE TABLE users ( id SERIAL PRIMARY KEY, name TEXT NOT NULL, email TEXT UNIQUE ); 13. Додати новий запис: INSERT INTO users (name, email) VALUES ('Іван', 'ivan@example.com'); 14. Оновити дані в таблиці: UPDATE users SET name = 'Петро' WH...

Створення нового Elixir-проєкту

Для створення новго Elixir-проєкту можна використати команду mix new first_project --sup Зрозуміло, що Elixir має бути встановлений раніше. Пояснення команди: mix — це вбудований інструмент для управління проєктами в Elixir (аналог maven у Java чи npm у JavaScript ). new — підкоманда mix, яка створює новий проєкт. first_project — назва твого нового проєкту. Папка з цією назвою буде створена у поточному каталозі. --sup — опціональний прапорець, який додає шаблон структури з Supervision Tree. Це означає, що створений проєкт одразу буде мати структуру, яка підтримує супервізор (супервізор керує життєвим циклом процесів у системі, перезапускаючи їх при падінні). Щоб створити файл з тестом, можна запустити команду із директорії проєкту mix test Приблизний вигляд структури проєкту:

Docker-compose для створення Postgresql бази даних

Docker Compose — це інструмент, який дозволяє визначати та запускати багатоконтейнерні Docker-застосунки. Замість того, щоб вручну запускати кожен контейнер із довгими командами docker run, docker-compose.yml надає простий спосіб описати всю архітектуру додатка у вигляді YAML-файлу. Це дозволяє легко створювати, запускати, зупиняти та масштабувати сервіси за допомогою однієї команди, що значно спрощує розробку, тестування та розгортання застосунків. Основні можливості Docker Compose включають: запуск кількох контейнерів одночасно, визначення мережі та спільних томів між контейнерами, налаштування змінних середовища та автоматичне підключення сервісів один до одного через імена сервісів. Він особливо корисний для локального середовища розробки, CI/CD-процесів і навіть невеликих продакшен-рішень, де потрібно швидко відтворити середовище для тестування або демонстрації. Мінімальний docker-compose.yml для локального використання PostgreSQL без збереження даних після видалення контейне...

Шпаргалка по запуску та збірці Spring Boot-проєктів

Maven + Spring Boot 1. Збірка проєкту (із завантаженням залежностей, компіляцією, запуском тестів та створенням артефакту) mvn clean install 2. Збірка артефакту без встановлення у локальний репозиторій mvn package 3. Збірка без тестів mvn clean package -DskipTests 4. Запуск Spring Boot-проєкту mvn spring-boot:run 5. Запуск із активним профілем Spring Boot mvn spring-boot:run -Dspring-boot.run.profiles=dev 6. Запуск із параметрами mvn spring-boot:run -Dspring-boot.run.arguments="--server.port=8081 --spring.profiles.active=prod" 7. Запуск з jar-файлу java -jar target/your-app-name.jar 8. Запуск тестів mvn test 9. Запуск, якщо pom.xml у підкаталозі mvn -f шлях/до/pom.xml spring-boot:run 10. Запуск із Maven-профілем (не плутати з Spring Boot профілем) mvn clean install -P dev Gradle + Spring Boot 1. Збірка проєкту (з компіляцією, тестами та створенням jar) ...

Прості типи даних в Elixir

Мова Elixir має низку простих (примітивних) типів даних, які часто використовуються в повсякденному програмуванні. Числа Elixir підтримує цілі (integer) та дійсні числа (float). # Цілі числа a = 42 b = -7 # Дійсні числа c = 3.14 d = -0.001 Булеві значення Elixir має два булевих значення: true та false . x = true y = false z = x and y # false Атоми Атоми — це константи з іменем, що починається з двокрапки. Вони широко використовуються, наприклад, для імен параметрів або станів. :ok :error :running :elixir_is_fun Рядки Рядки в Elixir — це двійкові дані з кодуванням UTF-8, оголошуються в подвійних лапках. name = "Pavlo" greeting = "Привіт, #{name}!" Nil Nil — це спеціальне значення, що позначає "відсутність значення". value = nil is_nil(value) # true Бінарні дані та байти Бінарні дані оголошуються в подвійних лапках або як бінарні літерали. string = "Привіт" # це рядок, але також бінарні дані binary = ...