Перейти до основного вмісту

Встановлення PostgreSQL на Ubuntu-сервер

Встановлення

Оновлюємо пакети та встановлюємо PostgreSQL:


sudo apt update
sudo apt install -y postgresql postgresql-contrib

Перевіряємо статус сервісу:


sudo systemctl status postgresql

Якщо PostgreSQL не запущений, запустимо його:


sudo systemctl start postgresql
sudo systemctl enable postgresql

Налаштування безпеки

Зміна пароля:


sudo -u postgres psql

У консолі PostgreSQL:


ALTER USER postgres PASSWORD 'міцний_пароль';
\q

\q - вихід з консолі. Список основних команд для роботи з PostgreSQL можна переглянути за посиланням.

За замовчуванням PostgreSQL слухає localhost (127.0.0.1). Щоб дозволити доступ із зовнішніх машин, редагуємо конфігурацію:


sudo nano /etc/postgresql/17/main/postgresql.conf
(замість 17 вкажи версію PostgreSQL, яку встановлено)

Шукаємо рядок:


#listen_addresses = 'localhost'
та замінюємо на

listen_addresses = '*'

Зберігаємо (Ctrl + X, Y, Enter).

Тепер редагуємо pg_hba.conf:


sudo nano /etc/postgresql/17/main/pg_hba.conf

Додаємо в кінець:


host    all             all             0.0.0.0/0               md5
host    all             all             ::/0                    md5

Перезапускаємо PostgreSQL:


sudo systemctl restart postgresql

Створення нового користувача та бази даних

Входимо в консоль:


sudo -u postgres psql

Стоврення користувача:


CREATE USER myuser WITH PASSWORD 'надійний_пароль';
ALTER USER myuser WITH CREATEDB CREATEROLE;

Створення бази даних:


CREATE DATABASE mydb OWNER myuser;

Відкриття порту 5432

iptables є стандартним інструментом для керування мережевими правилами в Linux.

Відкрити порт 5432 для всіх:


sudo iptables -A INPUT -p tcp --dport 5432 -j ACCEPT

Відкрити порт 5432 тільки для конкретного IP (наприклад, 192.168.1.100):


sudo iptables -A INPUT -p tcp -s 192.168.1.100 --dport 5432 -j ACCEPT

Збереження правил, щоб вони не зникли після перезавантаження:


sudo apt install iptables-persistent -y
sudo netfilter-persistent save

Перевірити поточні правила:


sudo iptables -L -n -v

Якщо використовується UFW (Uncomplicated Firewall), відкриваємо порт:


sudo ufw allow 5432/tcp
sudo ufw reload 

Перевірка статусу:


sudo ufw status

Про встановлення PostgreSQL на Docker можна почитати в цьому посту

Коментарі

Популярні публікації

Angular CLI

CLI (command-line interface) – інтерфейс командного рядка. Перед початком роботи має бути встановлений Node.js Встановлення: npm install -g @angular/cli Отримання допомоги: ng help Буде приблизно такий результат: add Adds support for an external library to your project. analytics Configures the gathering of Angular CLI usage metrics. See https://angular.io/cli/usage-analytics-gathering. build (b) Compiles an Angular app into an output directory named dist/ at the given output path. Must be executed from within a workspace directory. deploy Invokes the deploy builder for a specified project or for the default project in the workspace. config Retrieves or sets Angular configuration values in the angular.json file for the workspace. doc (d) Opens the official Angular documentation (angular.io) in a browser, and searches for a given keyword. e2e (e) Builds and serves an Angular app, then runs end-to-end tests. extract-i18n (i18n-extract, xi18n) Extracts i18n mes...

Створення нового Elixir-проєкту

Для створення новго Elixir-проєкту можна використати команду mix new first_project --sup Зрозуміло, що Elixir має бути встановлений раніше. Пояснення команди: mix — це вбудований інструмент для управління проєктами в Elixir (аналог maven у Java чи npm у JavaScript ). new — підкоманда mix, яка створює новий проєкт. first_project — назва твого нового проєкту. Папка з цією назвою буде створена у поточному каталозі. --sup — опціональний прапорець, який додає шаблон структури з Supervision Tree. Це означає, що створений проєкт одразу буде мати структуру, яка підтримує супервізор (супервізор керує життєвим циклом процесів у системі, перезапускаючи їх при падінні). Щоб створити файл з тестом, можна запустити команду із директорії проєкту mix test Приблизний вигляд структури проєкту:

Агрегати в DDD

Domain-Driven Design (DDD, предметно-орієнтоване проєктування) — це підхід до розробки програмного забезпечення, який зосереджується на моделюванні бізнес-логіки на основі реального домену (предметної області). Його запропонував Ерік Еванс у своїй книзі "Domain-Driven Design: Tackling Complexity in the Heart of Software". Основні принципи DDD Фокус на домені – головна увага приділяється предметній області, а не технічним деталям. Єдина мова (Ubiquitous Language) – розробники, бізнес-аналітики та інші учасники проєкту використовують спільну термінологію, щоб уникнути непорозумінь. Бізнес-логіка відокремлена від технічної реалізації – код моделюється так, щоб він чітко відображав реальний бізнес-процес. Основні концепції DDD Entity (Сутність) – об’єкт з унікальним ідентифікатором, що зберігається в системі (наприклад, Користувач, Замовлення). Value Object (Об’єкт-значення) – об’єкт, який не має унікального ідентифікатора та є незмінним (наприклад, Адреса або Гроші)...

Основи Elixir

Elixir — це функційна мова програмування, яка працює на віртуальній машині Erlang (BEAM). Вона призначена для створення масштабованих і відмовостійких систем. Elixir успадкував багато переваг Erlang, таких як легкість паралельного програмування та висока доступність, але також додав сучасний синтаксис та інструменти для розробки. Основні концепції Elixir Elixir є функційною мовою, тому вона орієнтована на використання функцій та незмінних даних. Ось декілька ключових концепцій: Незмінність даних. Усі дані в Elixir є незмінними, що спрощує роботу з паралельними процесами. Функції. Функції є основним будівельним блоком програми. Вони можуть бути анонімними або іменованими. Паттерн-матчинг. Elixir використовує паттерн-матчинг для роботи з даними, що дозволяє легко розбирати структури даних. Процеси. Elixir використовує легкі процеси для паралельного виконання завдань. Ці процеси ізольовані та спілкуються через передачу повідомлень. Синтаксис Elixir Синтаксис Elixir є прос...

Стратегії ребалансування в Kafka

Стратегії ребалансування в Kafka Ребалансування (Rebalancing) — це процес перерозподілу партицій між споживачами (сonsumer) у групі (Consumer Group). Kafka має кілька стратегій ребалансування: RangeAssignor. Ця стратегія розподіляє партиції на основі діапазонів, які створюються відповідно до сортування топіків і партицій. Наприклад, якщо є два консюмери і 6 партицій (P0–P5), перший консюмер отримає P0–P2, а другий — P3–P5. Особливості: Простий алгоритм. Може призводити до нерівномірного розподілу, якщо кількість партицій не ділиться порівну між консюмерами. RoundRobinAssignor. Ця стратегія рівномірно розподіляє партиції між консюмерами за круговим принципом. Наприклад, якщо є два консюмери і 6 партицій, перший отримає P0, P2, P4, а другий — P1, P3, P5. Особливості: Гарантує більш рівномірний розподіл партицій. Використовується в багатотопікових сценаріях. StickyAssignor. Ця стратегія намагається мінімізувати кількість змін у розподілі партицій між консюмерами при ре...