Мова програмування Erlang
Erlang — це функційна мова програмування, створена в 1987 році шведською компанією Ericsson для розробки телекомунікаційних систем. Основною її метою є забезпечення високої надійності, масштабованості та паралельності, що робить її ідеальною для систем, які потребують обробки великої кількості одночасних запитів, наприклад, телефонні станції, месенджери або ігрові сервери.
Головною особливістю Erlang є його модель акторів, яка використовується для паралельного програмування. Кожен процес в Erlang є незалежним і взаємодіє з іншими через передачу повідомлень, що забезпечує відмовостійкість та ізоляцію помилок. Це робить мову дуже ефективною для створення розподілених систем, де збої в одній частині програми не впливають на її інші компоненти. Erlang також має вбудовану підтримку гарячого оновлення коду, що дозволяє змінювати програму без зупинки її виконання, що є критично важливим для багатьох бізнесів.
Мова програмування Elixir
Elixir — це сучасна функційна мова програмування, створена в 2012 році на основі екосистеми Erlang. Її основною метою було поєднання надійності та масштабованості Erlang із простішим та зручнішим синтаксисом, який нагадує Ruby. Elixir успадкувала всі переваги віртуальної машини Erlang (BEAM), що забезпечує підтримку паралелізму, розподіленості та відмовостійкості, необхідних для створення високонавантажених систем.
Однією з ключових особливостей Elixir є її інтеграція з Erlang. Код, написаний на Elixir, може безпосередньо взаємодіяти з бібліотеками та модулями Erlang, а також працювати на тій самій віртуальній машині BEAM. Завдяки цьому розробники отримують доступ до десятиліть напрацювань у сфері надійного програмування, водночас використовуючи сучасний синтаксис і більш багатий набір інструментів.
Elixir активно використовується для розробки веб-додатків, і для цього вона має популярний фреймворк Phoenix. Phoenix забезпечує високу продуктивність і підтримує можливості реального часу, такі як WebSocket, що робить його ідеальним для чатів, ігрових серверів та потокової передачі даних. Таким чином, Elixir стала мостом між надійною технологічною базою Erlang і сучасними вимогами до зручності розробки.
Встановлення Elixir на Ubuntu
Інструкція є тут. Власне достатньо запустити наступний скрипт:
curl -fsSO https://elixir-lang.org/install.sh
sh install.sh elixir@1.18.1 otp@27.1.2
installs_dir=$HOME/.elixir-install/installs
export PATH=$installs_dir/otp/27.1.2/bin:$PATH
export PATH=$installs_dir/elixir/1.18.1-otp-27/bin:$PATH
iex
Причому остання команда запустить інтерактивний режим (iex).
Щоб вийти з цього режиму можна натиснути Ctrl+C, ввести q та натиснути Enter.
Для перевірки встановленої версіх Elixir можна скористатися командою:
elixir -v
Приблизний результат:
Erlang/OTP 27 [erts-15.1.2] [source] [64-bit] [smp:2:2] [ds:2:2:10] [async-threads:1] [jit:ns]
Elixir 1.18.1 (compiled with Erlang/OTP 27)
Тобто, крім версії Elixir також можна дізнатися версію Erlang. Також можна використати команду, щоб дізнатися, де розміщений Erlang
which erl
Приблизний результат:
/home/user/.elixir-install/installs/otp/27.1.2/bin/erl
Робота в інтерактивному режимі з Elixir
Запуск в інтерактивному режимі здійснюється викликом
iex
Elixir підтримує стандартні арифметичні операції, для цілочислового ділення використовується функція div(), знаходження остачі - rem().
В Elixir атоми — це прості та легкі ідентифікатори, які використовуються для представлення назв, значень або концепцій. Атом завжди записується як текст, який починається з двокрапки (:), наприклад, :ok, :error або :user. Кожен атом є унікальним і завжди дорівнює самому собі.
Атоми ідеально підходять для створення фіксованих наборів значень, які не змінюються, наприклад, статусів або ключів у структурах даних. Вони часто використовуються в Elixir для позначення стану або результату операції, наприклад, функція може повертати :ok у разі успіху або :error при помилці.
Головна перевага атомів у тому, що вони дуже легкі для системи. Віртуальна машина BEAM зберігає кожен атом у глобальній таблиці, тому вони займають мало пам’яті і швидко порівнюються між собою. Однак слід бути обережним: якщо створювати занадто багато унікальних атомів динамічно, таблиця може переповнитися, що спричинить помилку. Тому атоми найкраще використовувати для фіксованих значень, які відомі наперед.
Перевірити, чи є елемент атомом можна за допомогою функції is_atom().
Максимальне значення кількості атомів можна отримати командою
elixir -e 'IO.inspect :erlang.system_info(:atom_limit)'
По замовчуванню це має бути число 1048576.
Коментарі
Дописати коментар